Осавул окремого козацького коша імені Івана Богуна,

отаман осавульської служби, отаман куреня ім. І.Богуна,

головний військовий осавул Кальміуської паланки

Донецької області генерал-хорунжий Борис Беркович:

Ми - козаки і живемо

за своїми традиціями

- Славне  Харцизьке козацтво може пишатися тим, що діє під головуванням осавула Берковича – людини вимогливої як до себе, так і до підлеглих, організованої, врівноваженої, дисциплінованої, добре знаючої свою справу. Хто причетний до становлення неординарної особистості отамана?                 - Перш за все, завдячую своїм батькам, які своєю людяністю, мудрою порадою та щирістю спрямували на той шлях, яким іду я сьогодні.

Я - корінний харцизянин. В цьому місті я народився, тут пройшло моє безтурботне дитинство, найкращі шкільні роки, захоплююча юність, звідси призивався до армії. Під час строкової служби керівництво дивізії помітило мої організаторські здібності, тому згодом я виконував обов’язки командира взводу у навчальному полку. Девіз, яким я керуюся все своє життя – „Допоможи ближньому!”  Намагаючись якнайповніше реалізувати власні можливості змінити світ на краще, за власним бажанням призвався служити у Карабах в підрозділ МВС. А сьогодні працюю командиром відділення пожежно-рятувального підрозділу у рідному місті.

Коріння нашої родини походить з Уралу з яїцьких козаків. Мій прапрадід входив до складу імперського козацького конвою та охороняв імператрицю. По материнській лінії теж всі козацького роду. Як родинна реліквія до цього часу збереглися і реєстрова грамота, і шабля.

- Пане Борисе, поділіться своїми думками стосовно того, як ідуть козацькі справи і яким аспектам приділяєте особливу увагу?

- Спершу скажу, що найближчим часом плануємо  організувати діяльність Харцизької козацької школи. Крім того,   сьогодні склалися досить тісні зв’язки співпраці козацького коша з органами місцевої влади, МВС та військкоматами.

Козаки  охоче здійснюють осавульську службу та охоронну діяльність. Тим паче, що все на законних основах – відповідно до  Закону України про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону.

Всі козаки коша пройшли навчання, склали іспити з фізичної, правової та  медичної підготовки, отримали сертифікат на право охорони громадського порядку та посвідчення. Козаки коша імені Івана Богуна під час служби отримують найрізноманітніші, часто досить складні завдання та бездоганно їх виконують. Приміром, охорона Гетьмана України Віктора Ющенка під час поїздки до Донецьку (тоді для охорони було задіяно 20 козаків), супровід Туринської плащаниці по області та делегації представників Ватикану, котра відвідала Донецьк та ін. Ми охоче беремо участь у великих заходах Українського козацтва - це перше і друге міжнародне козацьке коло у місті Новочеркаськ тощо. 

- Як і де проходить підготовка козаків до  виконання охоронної діяльності?

- Підготовка козаків до  виконання охоронної діяльності – досить відповідальна справа, тому передоручити її я не наважився. Заняття відбувалися у спортивному залі. У навчальне навантаження моїх вихованців входило оволодіння прийомами рукопашного бою та вмінням спілкуватися з людьми на вулиці, зокрема засвоєння правил етикету, ознайомлення з основами надання першої долікарської допомоги. При цьому поступово згуртовували, екіпажі, розподіляли обов’язки кожного козака і визначали способи зв’язку між ними. Для повної впевненості у правильності організації підготовки та міцності засвоєних знань, сформованих вмінь та навичок нами було організовано іспит для наших козаків у міському відділі міліції. Нами були отримані досить високі результати.

- Де ви освоїли ці, так би мовити предмети, що могли на високому професійному рівні підготувати козаків для виконання, визначених Статутом Харцизького козацтва,   обов’язків?

- У викладача ракетного воєнного училища полковника краю Олексія Олексійовича Кадочникова я навчався рукопашному бою „Руський стиль” та проходив атестацію. Це дуже старий стиль, який не потребує спеціальної розтяжки, суперпідготовки. Він ефективний і простий. В цьому стилі є шість категорій майстерності і шість ступенів складності. Третя категорія „Руського стилю” визначає рівень інструктора рукопашного бою. Як призер першості Збройних Сил СРСР з рукопашного бою, я володію четвертою категорією.

- Я був на нараді в заступника голови міста і чув як ви активно лобіювали інтереси щодо створення козацького ліцею. Це теж відноситься до вашої компетенції?

- Я наказний гетьман і тому все, що стосується Українського козацтва і його розвитку відноситься до моєї компетенції. Окрім того, наш кіш Українського козацтва відрізняється від інших козацтв регіону тим, що ми намагаємося менше  наголошувати на його відродженні, а          відроджувати насправді. У чому це полягає? Отаман - це виборна посада, він разом зі своїм підрозділом фактично реалізує рішення ради старшин коша, збір якої відбувається щовівторка. До прийняття рішення кожен присутній на раді отаман має право голосу і може вільно висловитись. Отаман говорить останній, щоб власним авторитетом не нав’язувати свою думку іншим. Після ухвалення добре виваженого рішення радою, козаки, згідно козацьких традицій, беззаперечно підкоряються отаману. Кожну п’ятницю збирається козацьке коло, в якому беруть участь козаки, що не працюють або не задіяні на службі. До їхнього відома доводяться накази, розпорядження, плани дії. Тобто це своєрідна, чітко налагоджена система співпраці керівних,  рядових козаків та місцевої влади.

- Повернемося до ліцею. Яким на ваш погляд він повинен бути?

- Ідея ліцею виникла давно, але саме відкриття учбового закладу відбудеться 1 вересня цього року. Прототип того, яким він має бути, можна побачили у Старочеркаську, куди приїхав Московський козацький ліцей. Приємно вразив не тільки зовнішній вигляд козачат (всі в козацькому вбранні), а й рівень їх підготовки: коли прозвучала команда „Шапкі далой к малітвє”, діти всі як один чітко виголошували слова.

- Борисе Костянтиновичу, поділіться думками щодо створення козацького містечка.

- Після прийняття пропозиції створити та очолити Харцизьке козацтво, в  мене виникла ідея створення козацького поселення, так званої станиці з черговою частиною, учбовим закладом, дитячим садком і господарством, приналежним до нього. Тобто маленьке містечко в місті Харцизьку. Але впровадження цієї ідеї на сьогодні дещо відкладається.

- Наскільки мені відомо, кожне рішення і кожний ваш крок – добре виважені і чітко сплановані. Чи долучаєте школярів до відродження козацьких традицій?

- Сьогодні діє охоронна філія „Козацька застава”, яка за короткий час свого існування дуже добре себе зарекомендувала. У нас створений і працює підрозділ „Козацький вишкіл”, де навчається близько сорока підлітків. Навчання здійснюється за програмою „Школа виживання”. Діти оволодівають секретами козацьких єдиноборств, знайомляться із особливостями історичної зброї, вивчають історію козацтва тощо). Найменший підрозділ філії - це дитячий садок  „Веселка”, ми назвали його „Котигорошки”.

Незважаючи на те, що до складу козацького коша імені Івана Богуна входять міста Харцизьк, Іловайськ, Зугрес, Шахтарськ, Торез, Сніжне, Амросіївка, Білоярівка, Кутельнікова та Старобішевський район, ми плануємо поповнити наші ряди всіма бажаючими відроджувати добрі традиції козацтва з інших міст краю: Єнакієва, Авдіївки, Краматорська. Також багато шкіл, які не входять до складу нашої територіальної дільниці, пропонують нам співпрацю та висловлюють щирі сподівання на допомогу в організації школярів до активної участі у козацькому русі. Ми нікому не відмовляємо, а навпаки, якщо це в наших силах, то стараємося допомогти.

- Отамане осавульської служби, звідки у Вас навички до роботи з дітьми?

- Ще при Союзі я був керівником і засновником військово-патріотичного клубу „Десантник”, який нараховував сто двадцять діточок. На рахунку об’єднання було шістдесят комплектів автоматів, шістдесят комплектів камуфляжу, яких ще на той час не було в армії, у нас були парашути, радіостанції, зброя, як пневматична, так і малокаліберна. Курсанти вчилися керувати  машиною „Урал” (і отримували права), стрибали з парашутом. Сьогодні випускники клубу – військові офіцери, що мають державні нагороди та несуть службу у спецназі. Один учень, майор спецназу, має дві бойові нагороди, два ордени Росії і три медалі. Інший - служив на атомному підводному човні  мічманом,  тепер на пенсії. Багато наших курсантів служать на кордоні в Прикордонних військах, в міліції, у внутрішніх військах. Саме перші випускники склали основне ядро відродженого харцизького  козацтва.

- Якими ви бачите своїх випускників?

- Козак – не просто людина в пагонах, а офіцер з великої літери, справжній захисник. Тобто він повинен мати офіцерський чин, бути аристократом і ерудитом. При цьому необхідно пам’ятати, що рівень оволодіння всіма козацькими премудростями буде залежати від професійного рівня та розумної вимогливості козака. Він повинен боротися до останнього. Основним принципом, яким повинен керуватися справжній лицар: „За все, що відбувається, я відповідаю перед своїми предками і перед нащадками; якщо я спіткнуся, зганьблю їх, то і ганьба піде наперед”.

Варто згадати і слова видатного полководця Суворова: „Бережи солдата, тоді він збереже тебе”. Тому ми спланували навчальний день не сім-вісім годин, як це в звичайній загальноосвітній школі, а щоб він тривав цілодобово. Це несення караульної служби і вивчення історичної та сучасної зброї, оволодіння основами верхової їзди та бальних танців, ознайомлення з етикетом.

Козаки завжди були захисниками православ’я. Це безперечно і однозначно, і тому є у нас військовий священик, який  має академічну освіту, має статус військового капелана і статус місіонера. Це людина надзвичайно великого духу. Перед відрядженням або будь-якою іншою великою справою, ми отримуємо благословення. Козаки завжди були вільні та вірні своєму слову і клятві, такими повинні бути наші випускники.

І ще одна деталь. Навчатися в ліцеї зможуть не тільки ті, хто має гроші, але насамперед обдаровані діти.

- Чи прилучаєтесь до духовності?

- Власними зусиллями побудували капличку, так звану Покровську. Вона освячена. Люди, що поблизу мешкають хочуть в майбутньому дерев’яну зберегти та зробити ще більшу, кам’яну. Навіть ікони з дому принесли. Одна жінка приїхала з іншого міста і подарувала в капличку Донську ікону. Це покровителька міста Харцизьк: „Ви наші захисники, - сказала, - то ця ікона вам”.

- Як ви прийшли до розуміння Бога?

- А ви запитайте тих, хто воював. Я хрещений в старій Демидівській церкві на Уралі. Мене хрестили аж у десять років. І як було в ті часи, мене хрестили таємно. Я поважаю віру любого. В Біблії сказано: „Возлюби ближнього свого”. Тобто всіх. Незалежно від віри, раси, кольору шкіри. Я треную діточок і кажу: „Люби ближнього. Якщо ти програв, то програв не тому, що ти слабший, а тому, що ти дозволив йому виграти. І ти  не повинен тримати на нього злобу, а подякувати за наданий хороший урок”. На цьому і стоїмо.

Розмову вів головний редактор  Громадсько-політичного науково-популярного видання «Гетьман»

 Ігор КРАВЧУК